В навколовелосипедній спільноті періодично виникають суперечки на тему необхідності шолома. Треба чи ні, я ж не спортсмен, я катаю обережно, оце от все.
Добре.
Так вже сталося, що крім фотографування різних веселих та жвавих штук, я ще люблю осідлати велосипед й подавити на педалі. Шолом в мене є але не сподівайтеся. Тут зараз не буде чергового дослідження на тему його переваг чи недоліків.
Я просто опублікую фотографії найпомітніших подряпин та дірок, які не з’явились в моїй голові за п’ять років катання. Й це ще зважайте на те що шолом пластиковий та ковзає по камінню. На відміну від голови. Десь мене охопила нестримна жага до дикої природи (й я обіймався з деревом), колись пробував пробити дірку в камені (для збирання дощової води), а якось аж пробував посунути гору з місця (нічого не вийшло).
Але минулого тижня я його таки зламав.
SixSixOne Recon, модель 2011 року. Дяка за захист.