18-20 серпня 2017.
Пилипець
Чемпіонат України з швидкісного спуску та Pylypets Gravity Race
Літо здорової людини
Й знов ми всі зустрічаємось в байк-парку біля підйомника. Звично гуде мотор, туристи з бусів в черзі стоять. Але око швидко вицілює в натовпі інших. Тих хто любить гори, ліс, стежки в ньому, коріння, каміння та швидкість. Їх легко помітити. Яскравий одяг. Іноді брудний та подертий. Захист. Схожий на мотоциклетний. Посмішки на обличчах та вогонь в очах. Все це не сховати навіть під маскою.
Це – шанувальники швидкісного спуску.
Іноді в цій веселій компанії можна знайти й мене. Але лише не в ці дні. Цими днями я частина медіа-команди, яка відповідає за інформаційну підтримку цього свята стрімкої юності.
В організаторському офісі отримую бейджик офіційного фотографа й потроху починаю рухатися в бік траси. Зустрічаю знайомих, декого з них востаннє бачив аж цілий рік тому! На полі вже звично стоїть намет Спорт цеху. Це хлопці зі Львова й технічна підтримка змананнь. Там якраз збирають коника від Yeti, якого вже ввечері будуть вигулювати карпатськими стежками й якого я ще приїду через тиждень фотографувати (але ще про це не знаю). Роблю кілька фото й соваю далі до траси, де от просто зараз відбувається прикатування та тренування. Дощу останніми днями не було, все висохло й пилюка стоїть вище самого неба. Роблю трохи кадрів й заходжу в ліс, де вже помітно темніше але не менш цікаво. Колега зі Львова дряпається на дерево як той кіт, плануючи зробити тут засідку на учасників. Але браконьєрів тут ше нема й дерева ростуть настільки щільно що від цієї ідеї доводиться відмовитись. Повземо далі, жваво натискаючи маленькі сріблясті кнопочки й пильнуючи щоб бува якась швидкісна комета не прилетіла в нас. Бо траси вузенькі й тікати нікуди. В таких розвагах закінчується час офіційних тренуваннь й вся польова команда, відповідальна за пропуск учасників, потроху спускається вниз.
А внизу вже на нас чекають маршали, частина з яких вже встигла перевдягнутися й виявилася милими дівчатами з суворими велосипедами. Сонце вже сідає, якраз в потрібному напрямку, то ж ми хапаємо дівчат й біжимо на гору знов, бо таку нагоду втрачати не можна, ні за що!
Ввечері байк-парк стихає й саме час шукати швидкий вайфай, щоб показати фейсбуку трохи відзнятого матеріалу. Комунікаційні властивості нової камери тішать й за якісь півгодини маю готову підбірку для соцмереж, слідкувати за якою можна було по хештегу #pylypetsgravityrace2017
Субота, день кваліфікації. Сніданок, ранковий брифінг, підіймаюся на старт й майже весь день проводжу на горі. Учасники розкатуються щосили й тішать мене різними стрибками та пилюкою. Пити хочеться страшенно але Сонце ще високо й куплена внизу 0.5 пляшечка води старанно розтягується аж до вечора. Траса цікава, складна, весь час то стрибаєш по камінню то продираєшся через хащу. Це я, коротше, пишу для дівчат з Sport Outlet, щоб знали що їх зусилля по вдяганню мене в гори дарма не пропали. Правда я, звісно ж, урочисто вручений дощовик забув в кімнаті. Незважаючи на те що він в кишеню влазить. Й коли хтось помив велосипед після нагородження, почалася злива. Звісно ж.
Стрибання по горі даються взнаки й якщо в суботу мене розбудили півні ше о пів на п’яту, то в неділю я вже переможно проспав аж до шостої! Вже звично витягуєш з зарядних пристроїв всі свої акумулятори, перевіряєш чи все на місці, сьогодні ж бо важливий день. Фінал. Підйомник ще спить але команда байк-парку Пилипець вже на ногах й закінчує останні приготування перед стартами. Фотографую трохи процесс й підіймаюсь на гору. Згідно розкладу ще є трохи часу на тренування, аж поки не почнуться фінальні заїзди категорій Open та UCI. Погоди все ще чудові, сухо та переважно сонячно. Дві пляшки води зі мною, але в них вже нема великої потреби. Фінальні заїзди пролітають дуже швидко й після останнього старту відразу ж починається розчистка трас від розмітки. Фотографи відстрілюються й потроху збираються навколо подіуму, де незабаром має початися нагородження. Починається невеликий алкодощик, робимо останні фото на згадку й… все. Парк стрімко пустіє. В кого літак, в кого автобус. Завтра ж понеділок, робочий день.
До скорої зустрічі, байк-парк! Дякую за настрій!