Одним з найпопулярніших питань на пострадянських фотофорумах, після “завтра фотографую весілля, яку фотокамеру купити”, “порадьте об’єктив” та “як тепер оцим всім заробити грошей”, є питання про користь різноманітних майстеркласів/найкращий майстерклас.
З-за того що пересічний власник фотокамери не збирається навіть інструкцію до неї прочитати, не кажучи вже про те щоб озирнутись навколо, все що відбувається в світі фотографії для нього наповнене незрозумілою магією. І він щиро вірить що є якісь секретні (таємні) знання Тибетських мудреців, які відкриють йому шлях до омріяного Ельдорадо яскравих спорткарів, напівголих красунь та високих гір, з таємничими містами забутих цивілізацій (він в Tomb Raider таке бачив).
І починаються пошуки чарівної пігулки.
Дісклеймер. На деяких заходах я був особисто. Абсолютну більшість бачив на відео. Іноді навіть вдавалося поспілкуватися з випускниками, дехто з них навіть був моїм давнім знайомим. З точки зору отримання нових фотознань, все це доволі бездарно витрачений час (та гроші). Навіть після відвідування модних курсів, їх слухачі, так само як і до курсів, плутаються у власній(!) камері, не знають як працює вбудований експонометр, не можуть розповісти про різницю між імпульсним та постійним освітленням і не вміють підготувати зображення для вебу.
Причому вся ця інформація цілодобово та відносно безкоштовно (за інтернет ми вже заплатили) доступна в мережі.
Просто. Спитай. Краще всього питати в англомовних інтернетів так як в тамошнього люду нема потреби виживати і перетворювати будь-яке хобі в роботу. І вони безкоштовно діляться такими знаннями які вам тут не факт що навіть продадуть.
Але ж це не так рекламується, правда? Та й ще шось самому питати треба, шукати. Знов складно все, складно. Незрозуміло.
Так і живем.
Отже, що таке отой ваш фотографічний майстерклас (воркшоп, семінар і так далі)?
Якщо без зайвих подробиць то всі ці інтригуючі слова можна описати як навчання, під наглядом досвідченого (ну, хотілося б) сенсея. Чудова можливість здобути нові знання та навички, так?
Але в нас свій, особливий, шлях. І традиційні для цивілізованого світу практики в цій сфері не дуже працюють.
Погнали.
З-за масової бідності серед населення країн колишнього СРСР, фотографія тут все ще масово сприймається як джерело легких грошей.
Попри те що на дворі вже давно 2023 рік, мудрий нарід™ все ще старанно розповсюджує та вірить в легенди про суперприбутки фотографів. Які дійсно мали місце… Аж на початку нульових. Іноді. В дуже конкретних персон. Які фотографували багаті весілля. Якщо їм пощастило з клієнтом. Але це вже знають далеко не всі. Зате приблизно кожен знає що особливих знань для досягнення успіху це заняття не потребує (анекдоти про “вранці подарували камеру – в обід став професійним весільним фотографом” не дуже й анекдоти). Додай до цього можливість не сплачувати податки і маєш дуже яскраву “професію”, в яку мріють потрапити не тільки лиш всі.
Ужгород, січень 2023. Стильні, модні, молодіжні
інфоциганижевжики набирають паству на курс “як фотографу заробляти грошей”. Відвідування платне, 5900грн з носа. У вас ще є питання якфотографив цій сфері заробляють гроші?
З іншого боку, для багатьох якось випадково трапився розвиток технологій. І фотографом став… Кожен. Частенько навіть комерційним професійним (страшне!). Після чого у велетенської кількості весільних фотографів впали прибутки. З ринку їх почали вичавлювати голодні студенти, в яких іноді навіть власних камер не було і вони користувались прокатними. Але, при приблизно таких самих фотографіях (пресети під зіпсовану фотоплівку всі тягли з одного трекера), за роботу вони брали менше грошей. Загалом, переломний момент настав десь в 2005-2007 але більшість функціонерів ше непогано малася приблизно до 2010. Тим більш що на публіку всі старанно грають роль успішного успіху.
І як тепер клієнту відрізняти правильного фотографа від неправильного?
На чому тепер заробляти???
Сумні (ну або веселі, дивлячись з якого боку заходити) реалії останніх років: Велика Чорна Камера нині в кожного
бовдурає. Гарні фото теж не проблема, якщо маєте, наприклад, велосипед. Чи знайомих привабливих дівчат.А що на рахунок імені?
Оскільки в пострадянському суспільстві спостерігається неабияка пошана до власників різноманітних документів, навіть до вчора задизайнених в “королі дров” власноруч, активне розмахування різними відзнаками вносить тебе в клас непростих, шанованих, людей. Яким клієнт однозначно надасть перевагу над тими в кого таких відзнак нема. Бо
хорошогодорогогокрутого фотографа від звичайного навіть самі фотографи не завжди можуть відрізнити. За кілька років це розвинулось до купівлі призових місць на правильних фотоконкурсах та посад в різноманітних дружніх фотошколах, обов’язкових аккаунтів в інстаграмі на сотні тисячботів, $17 за тисячупідписників, і звісно ж, продажів різноманітних фотокурсів.Інакше тебе навіть за фотографа не вважатимуть. Не кажучи вже щоб за хорошого.
Не знаю як зараз але в старому ЖЖ були цілі кладовища “успішних фотографів”. В яких закінчились
маминігроші на успіх і довелося йти працювати на завод.
Ну і все це зійшлося в одному місці, у вигляді гігантського Чарівного Поля. На якому Піноккіо вирощував своє золоте дерево.
Як каже старий анекдот, “якщо людина в -30 стоіть біля метро і роздає газету «вакансії та робота», то що за вакансії пропонують в тій газеті, якщо вони ще гірші за оте стояння біля метро в -30?“
Але старі анекдоти не всі знають.
Програма кожного (кожного!) МК обіцяє навчити всім таємничим секретам (чи секретним таємницям, ти не дуже зрозумів) фотографії. Днів за 2-3 (для солідності курсів). Іноді 4-5 але це вже ризиковано. Дуже довго. Клієнту може набриднути ставати професійним (чи успішним? це ти не зрозумів теж) фотографом або він почне задавати незручні відповіді. І всього лише за $59.99/день. А щоб ти довго не вагався то й фотографії поруч: приваблива дівчина*, таємнича вулиця далекої країни**, гарний мотоцикл***. Загалом, вони можуть бути будь-якими. Поєднує їх те що в тебе таких нема. І не буде, якщо всі гроші зараз викинеш на ту маячню.
* – комерційна модель що грає роль випадкової перехожої, 50 євро за дві години позування, візажист, 18 євро
** – вся подорож вийшла в 750 євро, пощастило з лоукостом, який випадково трапився за півроку до
*** – потайки сфотографований на вулиці і довелося ще втікати від розлюченого власника бо мотоцикл в процесі такої зйомки впав
З-за того що так зване “успішне заняття фотографією” передбачає наявність вільного часу та певної фантазії, а іноді ше й зв’язків чи грошей, абсолютна більшість “власників фотокамер” у власному портфоліо, крім сімейних фото, має лише калюжі, паркани та спини. На телеоб’єктив (інакше страшно).
Але багато хто з них мріє про те що показували в Top Gear чи National Geographic. Щоправда, замість того щоб піти в гараж на районі чи купити квитка в гори, вони чомусь продовжують старанно шукати чарівну пігулку (як варіант сумку чи ремінець). Значна їх частина мріє фотографією ше й заробляти.
Організатори всіх подібних шоу прекрасно це знають. Знають на який мозоль треба натиснути щоб паства слухняно побігла розбивати домашню скарбничку. І що вона настільки вірить в халяву що готова за неї платити будь-які гроші.
Зрештою, далеко не марсіани років з 30 тому заряджали воду перед гіпножабою в телевізорі. Трохи пізніше ці ж люди залюбки вступали в різноманітні релігійні секти, аж бігом зкуповували книжки як стати мільйонером, наввипередки заносили гроші в різноманітні фінансові піраміди і старанно допомагали нігерійським принцам у вигнанні.
Це організатори знають теж.
І тому народна стежка ніколи не заросте.
Поки є на світі дурні, будуть наші дні безжурні!
Але що ж відбувається за лаштунками тих таємничих заходів?
Оскільки найпростіше стригти новачків то найчастіше зустрічається шоу по переказу власними словами інструкції до камери організатора (а якщо вам щось не зрозуміло то придбайте таку саму камеру, як фотографувати вашою він не знає). Вам доволі поверхнево казкуватимуть про режими зйомки, експозицію (вам пощастить якщо не зплутають з музейною) та якісь незрозумілі баланси білих. Скоріш за все вам ще й якусь загальну основу перекажуть, з дитячої книжечки “15 порад для фотографів-початківців”. Бо треба якось розтягувати час лекцій. Ви дійсно готові за це платити?
Дещо менш популярні (бо дорожчі) курси де вам, за ваші ж гроші, акуратно (бо ще образитесь і передумаєте платити) пояснюють що ви асоціальні жебраки, які живуть за схемою робота-дім-робота. Бо створення гарних картинок таки вимагає наявності певних ресурсів. Фантазія, час, комунікабельність, гроші і так далі. Найвеселіше те що після відвідування “курсів з секретами” в слухачів ні фантазія не з’являється, ні час, ні будь-яка інша складова “бажаної фотографії”. Але вони слухняно понесуть гроші на наступне Чарівне Поле. Гіпножаба то страшне!
Найрідше зустрічається схема де вам показують 2-3 схеми з першого ж відео що видає Ютуб по запиту “стробізм”. Подібні курси найдорожчі так як тут ше й треба оплатити роботу гарної оголеної моделі (в негарної та одягненої відвідуваність нижча). Лектор вам продемонструє колекцію обладнання (не обов’язково навіть власну) та комерційну модель, яку вдалося взяти напрокат завдяки попереднім виступам. Так-сяк розставить ті осоружні стійки, навмання налаштує потужність і сфотографує модель. Подивиться в камеру що вийшло, а потім впевнено пояснить глядачам що саме це він і хотів отримати. Практична користь подібних занять теж сумнівна. Попри неймовірне здешевлення освітлювального обладнання в останні роки, публіка, що тиняється в пошуках секретних знань сумнівними майстеркласами, власного освітлення не має і навіть фотостудіями не користується. Інакше б на подібне шоу просто не прийшла.
В перервах між основним матеріалом (та заради розтягування часу) шанований аудиторією лектор буде розважати слухняну паству різноманітними історіями з власної буремної молодості (яку вичитав на старих фотофорумах). Також популярні історії в стилі “мені пощастило вдало вийти заміж за айтішника, який оплачує квартиру, машину і всі мої хобі“, але вам виведуть з цього потрібну логічну послідовність, старанно приховавши зайві деталі.
Окремо стоять курси що обіцяють навчити вас розкручуватися, ставати популярним та заробляти гроші. Останні років з 10 страшенно популярна штука на теренах колишнього СРСР. Під соусом неймовірної секретності слухачам розповідають різні казки та схеми маніпуляцій мудрим нарідом™… Які втратили свою ефективність ще років з 10 тому. І лише потім були “випущені в народ”. Ну і нарешті перекладені на російську мову, після чого за них дізналися й в колишньому СРСР.
Ключова особливість так званих конкурсів за репост – жадібність цільової аудиторії. Щоб отримати шанс щось виграти, від неї вимагається зробити перелік певних дій, як правило це ланцюжок лайк-коментар-репост. Робиться це заради збільшення кількості “взаємодії” з аккаунтом організатора і, тим самим, для його просування в межах сервісу. Вигода (для організатора) полягає в тому що ідентичне за масштабами “охоплення”, якщо його замовляти через бізнес-панель сервісу, потребуватиме кілька сотень євро. Залежить від того яку отару вдалося зібрати й
постригтирозіграти серед неї “коробку від айфона”. Яка коштує гривень сто в базарний день.
Найголовніше питання, яке аудиторія подібних шоу ніколи не спитає, чому лектори самі цими таємницями не користуються, а навчають інших? Тут відповідь доволі проста, – публіка, яка пройшла сито відбору, гроші за нісенітниці заносить сама й охоче. На відміну від комерційного замовника, для якого треба ще якусь роботу виконати. І її потім ще перевірятимуть на предмет відповідності поставленим задачам.
Десь 2020 рік, марафон по просуванню в Інстаграмі за $250, з корисними порадами від організаторів. Корисні поради:
1. тримайте камеру рівно
2. придбайте 11 айфон
3. бажано переїхати в гарну квартиру з великими вікнами
Але з цього бува іноді користь, якщо у вас вистачить грошей на квиток в місцевий circlejerking бомонд. Там є шанс отримати так званого куратора, який дасть вам позитивний відгук. І що більш відома людина за вас впрягається то більший і ваш успіх. Що та як ви при цьому фотографуєте не має великого значення (але краще коли це щось доступне для сприйняття мудрим нарідом™), важливо як вас піднесуть. А піднесуть вас так, як ви будете платити шанованим людям.
І тепер ти не підозрілий збоченець, який чіпляється до дівчат в інстаграмі, а поважний фотограф, який шукає моделей.
В той час як хлопці чубляться на форумах в пошуках найкращої фотокамери, щоб отримати найкращі фотографії, моя знайома якось домовилася з редактором студентської стінгазети і, менш ніж за місяць, стала молодим талановитим фотографом, новою надією та перспективним митцем. Плутаючись в налаштуваннях власної камери і не знаючи логіки роботи заміру експозиції. Але це не проблема, коли поруч є платні курси по обробці фото! Після прослуховування яких вона купила в організаторів “ретельно розроблені власноруч” пресети під
зіпсовануплівку для Лайтрума. І тепер її фото не “технічний дефект”, а “благородна плівка”. Ці ж пресети гуляли інтернетами кілька років, завдяки авторам що виклали їх у вільний доступ. Але ж це недостатньо соціально. Надто коли ніколи не виходиш за межі соцмережі і не знаєш що відбувається в отих ваших інтернетах.
Інша помірно популярна штука: воркшоп. Організована чужими руками зйомка, заради поповнення портфоліо тими хто на подібне не здатен сам. Або лінується. Це виходить дещо дешевше для кожного окремого відвідувача і взагалі не головозламно, якщо порівнювати з самостійною організацією процесу. Заплатив, прийшов, фотографуєш готове. Загалом, доволі чесна штука, ви дійсно отримуєте обіцяне. Ще й заощаджуєте при цьому час, гроші та нерви. Але новачкам це виходить боком, коли вони починають хизуватися цим як власною роботою. І, отримавши замовлення, виконати його вже не здатні. В кожній зйомці є купа дрібних дрібниць, про які взнаєш буквально лише тоді коли починаєш сам цим займатися. І тоді ж вчишся все це вирішувати. Що більше досвіду то елегантніше рішення. А досвід ми звідки отримуємо? Отож. В умовах ж воркшопу за все це заздалегідь потурбувався організатор і все що клієнт з того виносить це… гарні фотографії об’єкти на фотографіях. Але не знання як їх організовувати самостійно.
Сотня євро за навчання як завалювати горизонт, три сотні за те як вдягнути презерватив на об’єктив та відзняти шедевр. 500 за інформацію що для зйомки зеленого овалу вам знадобиться саме зелений овал (а не червоний ромб).
Всі ці фотосемінари, майстеркласи, коворкінги, смузі, світшоти, опенспейси та діджитал ентернтейнменти мають сенс хіба лише в дуже окремих випадках. Це як вам терміново треба прилаштувати кудись певну суму грошей, але ви ще не придумали куди. Зараз, в 2023 році, мені навіть складно уявити собі тему, по зйомці якої б в інтернеті не було матеріалів чи не знайшлося людей на форумах, які дадуть якусь пораду. Але колись такими темами були зйомка дорогоцінностей та екстремального велоспорту. Англійською десь дві статті на всю мережу (текстові! Багато літер! Тіктокери, відчуваєте весь жах тих часів?), українською ж матеріал відсутній зовсім.
Фотографія, надто сучасна, з купою автоматизованих процесів, в які користувач навіть не втручається, це не ядерна фізика. Не програмування і не керування автомобілем. Ви будь-яку фотографію, яка “сподобалась настільки що мотивувала купити фотокамеру” можете розібрати на складові частини. І почати то все збирати докупи у власній версії прекрасного. Коли вам подобається цим займатись, навчання йде дуже швидко. Згадайте як вчились кататись на велосипеді. Чи вам потрібен аж сертифікат, за кілька сотень євро, щоб фотографувати газовий лічильник? Вже в кінці 19 століття в Кодака був слоган “Ви натискаєте кнопку, а ми робимо все інше”. І виходило, відверто кажучи, непогано. Ви собі можете уявити подібне в програмуванні, з купою нелогічних моментів, які просто треба вчити напам’ять і потім вводити вручну? А якісь одні зайві (або відсутні) лапки призводять до того що у вас вся (зовсім вся) програма не запускається. І відсутні варіанти все це запустити, поки не вирішиться питання з лапками. А в фотографії подібних проблем нема з найперших днів її існування. Ви не наробите ніякої суттєвої шкоди якщо (поки) чогось не знаєте. У вас не вибухне ракета, не зникнуть гроші на картці і авто не впиляється в стовп. У вас просто зіпсується кадр. Але це не точно. Існує неабияка вірогідність що він стане кращим ніж ви очікували. Ви цього не взнаєте поки не спробуєте.
Самостійно.
Просто вийди з дому. Ти, лінива дупа. І запроси сусідку в парк на світанку нарешті. Чи вона дарма півроку присідає?
Я зараз дещо гіперболізую все це заради лулзів. Але загалом все десь саме так і відбувається. Була б від отих “вчителів” хоч якась користь, в нас кожен другий хіпстер так б фотографував що Брессон з Адамсом вмерли б від заздрощів (вони вже але не від заздрощів). Зрештою, всі оті МК не від хорошого життя проводять. І явно не для того щоб плодити собі конкурентів.
І всі випускники цих фотокурсів справно поповнюють хіба армію весільних фотографів (мінімальний поріг входження та й сертифікат вже є). Де й розбиваються об реалії ведення бізнесу. Так, для них стає великим сюрпризом що весільна фотографія це доволі мало про фото але зате дуже багато за бізнес. Інші жанри зйомок їм не цікаві так як там або грошей нема або потрібні якісь специфічні знання чи обладнання. Ну або клієнта обманути не так просто.
Але коли зірочки на небі зійдуться то свіжоспечений випускник фотокурсів, стискаючи в руцях пожмяканий від хвилювання сертифікат (лист А4 чи А5, друкується просто при вас), побіжить відкривати власну фотошколу, фотокурси, майстерклас. На що в батьків грошей вистачило.
Отакі справи. Як років з 11 тому писав мій приятель на одному з закритих форумів, “майстер-клас це не проект народної освіти, а засіб заробити в умовах зниження ринку”. І це працює лише тому що лектором в цій сфері в нас може стати хто завгодно. Варто лише домовитися з власною совістю. Та бодай з одним так званим “лідером думок”. І, так само як і 30 років тому, гіпножаба завжди знайде собі нових слухачів. А те що люди, які відсиділи курс, таки видають кольорові та іноді навіть різкі в потрібних місцях фотографії, це не заслуга тих курсів. Це заслуга… Виробника фотокамери. На дворі ж 2023, не 1953. З усіма популярними сюжетами (паркан, гілка, калюжа) камера сама прекрасно справляється і все що від користувача потрібно це… Не заважати їй. Організатори фотокурсів знають і про це. Якщо хочете посперечатися з сучасними технологіями то в 2011 році Девід Слейтер дав мавпі власну камеру і та прекрасно сама себе сфотографувала, не маючи жодних знань про фотографію взагалі. Не кажучи вже про читання інструкції. З чого був великий стандал на тему авторських прав.
Краще всі оті гроші та час витратити на зйомки. Заодно й навчитеся чомусь корисному на власних помилках.
Або задонатити на ЗСУ.
Слава Україні.