ЧОМУ ТОБІ НЕПОТРІБНА НАЙДОРОЖЧА В СВІТІ КАМЕРА.
Для тіктокерів: тому що фотографувати гілки, паркани та смітники, шляхом на роботу й назад, в наші дні можна і на смартфон. Бажано знайти апку, яка зможе віддавати сирі файли і, після їх обробки, гілки, паркани та смітники залишаться самі собою результат бува кращим ніж з стокового додатку.
Тепер для решти. Пан мав час та натхнення.
Відмазка.
Цей текст написано за мотивами багаторічних драм на фотофорумах, переважно пострадянських*, в яких диваки, що живуть за схемою робота-дім-робота, плануючи покращити свої фотографії, всі гроші вкидають переважно в фотокамери (іноді об’єктиви). Після чого сидять і без грошей і без фотографій. Але, щоб було не так образливо, нав’язливо переконують себе та оточуючих що гроші витрачені недарма. І що фото першої ж гілки (калюжі, голуба, спини, рогу будинку – найбільш поширені фото) під вікном комміблоку, з камери за $2000, набагато краще за фото якогось світанку на Балі, який сфотографували на фотяк за $200.
* – характерна особливість. Ви більш ніде не побачите такого лютого поклоніння дорогим речам, як на ресурсах з вихідцями з СРСР (навіть якщо вони його не застали).
Життя бентежне.
Отже, чому?
Коли ви починаєте, скоріш за все ваші фотографії зовсім “не журнальні”. І дуже часто нема нікого поруч, хто б дав копняка в правильному напрямку. Але у всіх помітних фотографів, у всіх навчальних курсах, взагалі всюди, – найсучасніші та найдорожчі камери (та об’єктиви). А в пантрафоліях отих якась люто неймовірна краса. Пейзажі далеких країн, портрети недосяжних красунь, захоплюючі чемпіонати світу і тому подібне. А в тебе і фотячок простенький і фото такі самі. Замість Марокко фотографуєш смітник в найближчому парку. І пересічний шанувальник фотографії, надивившись “розвиваючих відео” моментально робить цілком очікуваний висновок.
Треба їхати навколо світу!
ТРЕБА. КРАЩУ. КАМЕРУ.
Люди схильні плутати причини та наслідки. І частенько в них виходить так що вітер дме від того що дерева хитаються.
І цим частенько користуються.
В чувака, який на “мотиваційному” відео фотографує Тайру на якийсь Nikon D850, такий фотяк не тому що для зйомки супермоделі потрібно саме таку суперкамеру. Це тому що той чувак… Має на таку камеру гроші. І на модель. І навіть на просування відзнятого матеріалу. Сюрприз. Ще цікавий момент, з терен добряче понівечених СРСР, – дорога (ще краще велика) камера це обов’язковий елемент іміджу “успішності”. Без якого тебе не сприймають як хорошого фотографа. Колись це призводило до кумедних ситуацій, коли людина шукала батарейний блок для Nikon D60, щоб зробити маленьку камеру більшою. І, тим самим, збільшити свою присутність в інфополі замовників. Бо фото може подобатись, а може й ні. А розміри та ціни бачить кожен! Пострадянська весільна фотографія весела штука.
Набагато цікавіші ролики в яких приблизно те ж саме фотографується на обладнання типу Nikon D3100. Але їх відносно не дуже багато. І їх ще треба знайти, – власники подібних камер не поспішають щось публікувати про свої зйомки. І в них нема грошей на просування цих матеріалів.
І пересічний власник фотокамери (навіть якщо він 30 років власник), надто маючи перед очима черговий шахрайський майстерклас від інфоциган, частенько опускає руки. Зі словами “та шо тут пробувать, ні камери норм нема, ні об’єктива. От як буде, от я тоді ух! Всім покажу!”
Але, виходячи з мого десь з 15-річного досвіду, найчастіше показують хіба що більш нову фотокамеру.
Не кажучи вже про те що проблема не в камері взагалі.
Знимкувати Тайру можна і на Nikon D40. Просто це не буде так зручно, – там лише три точки автофокусу.
Щоразу як тільки анонсують нову камеру, в фотоінтернетах навколо неї з’являється неабиякий ажіотаж. Виробники починають по краплі зливати якусь інформацію. Зацікавлені блогери нагнітають атмосферу фантазіями, як вони могли б фотографувати з новою камерою (якби вміли). Учасники відповідних форумів наввипередки сперечаються про нові перспективи та можливості. Трохи пізніше напам’ять вивчають даташит, з лупою досліджують рендери та рулеткою вимірюють вагу нового генератора шедеврів (не питайте). І все це тільки заради того щоб через півроку вся ця історія повторилася знов. Після анонсу ще більш нової камери.
Все разом це створює дещо зомбувальну атмосферу навколо думки що тобі потрібно стати власником ще більш нового фотоапарата.
Огляд фотокамери в 1983 році:
Я тут трохи вигулював нову камеру в горах, впав, впустив її з рук. Пролетіла схилом півкілометра, зупинилася в яблуні. Трохи подряпався корпус. Яблука були дуже смачні *фотографії яблуні, яблук, кота біля яблук, садівників, гори, степи, надзвичайні природні явища, йеті, НЛО*. Камера класна, міцна, ремінець з комплекту натирає шию після 5 годин ходіння.
Огляд фотокамери в 2023 році:
Так, дивіться, анбокс знято в 4к, а ще я маю бороду, айфон та айвотч, зверніть увагу, я успішний фотограф. Виробник каже що тут найкращий автофокус, круто, дивіться: *фотографія паркана* Екранчик крутиться, можна робить селфі, мені подобається, лайк. Рекомендую, тисніть на дзвоник, заносіть на патреон, купуйте мій курс “як стати успішним фотографом за три дні”.
Я на власні очі бачив ситуації, коли камери, на день старту продаж, на форумах мали по 2-3 тисячі коментарів.
– ех, а от була б в мене ця камера, я б тоді ух!
– чекаю на очікувані результати тестів!
– ну тепер вже точно шедеври попруть!
Причини цьому приблизно дві.
Перше – майже всі учасники подібних форумів так звані комп’ютерщики. А в них все доволі просто. Більш потужне залізо має змогу катати більш складні/красиві продукти (найпростіший приклад – відеоігри).
Друге – сперечатися за обладнання набагато простіше, дешевше та безпечніше, ніж ним користуватися. І це все ще дає відчуття що займаєшся фотографією.
Але життя іноді дивна штука і саме ці люди частенько вважаються неабиякими фахівцями по темі фотографії. Взагалі.
На фотофорумах десь з 2005 року (поява першого народного цифрового повнокадру) учасники періодично розважаються сліпими тестами на тему дорога/дешева камера. Оскільки чітких доказів, після видалення метаданих та зведення всіх зображень до однакового розміру, не залишається, гравці демонструють чудеса альтернативної логіки та фантазії.
Загалом, вірну відповідь знайти вдається лише у випадку коли в межах одного тесту:
- Дешева камера в новачка, в якого з усіх талантів лише кеди
- Дорога камера в досвідченого зубра, з доступом до різноманітних ресурсів
Поміняйте всі складові місцями і отримаєте неконтрольований хаос, сварки, бійки.
Мій приятель, в якого за роки успішного комерційного фотографування назбиралася як купа камер різного рівня так і купа знайомих моделей, там настільки яскраво розважався що його періодично банили за розпалювання сварок між учасниками. Бо з зникненням метаданих всі ці волання “я бачу різницю” перетворюються на “я відчуваю різницю”. А це вже дуже родючий грунт для різноманітних галюцинацій.
А гарна оголена дівчинка це завжди гарна оголена дівчинка.
Для абсолютної більшості сюжетів, які тільки здатен вигадати пересічний потенційний шедеврмейкер, цілком вистачає можливості будь-якої сучасної (і не дуже) камери. Маєш гроші на Nikon D6? Чудово! Нема? Нічо страшного, бери те на що гроші є.
Тим більш що популярний в народі вираз “фотографія дороге хобі” це взагалі не про камеру, як прийнято вважати. Ну купить людина фотяк. 2-3 скельця до нього. Можливо навіть спалах чи штатив. Все, витрати на обладнання скінчились.
І почалися витрати на зйомки. В залежності від жанру та умов, тут діапазон витрат буває доволі широкий. Від 0~3$ (дістатись до найближчого лісу з білками чи шавуха приятельці за позування) до 150+ баксів (оренда приміщення, комерційної моделі, реквізиту і так далі). За одну зйомку. І це ще якщо ви хоббіст і влазите в це заради власного задоволення. Набагато дорожче це все виходить якщо ви мрієте про лаври комерційного фотографа. Щоб не тонути в публікаціях конкурентів вам доведеться регулярно публікувати (та просувати, за $, так) фотографії. А значить і регулярно проводити зйомки. Ви вже порахували масштаби катастрофи?
Переглядай роботи інших фотографів, надихайся ними, генеруй ідеї, шукай як та з ким їх реалізувати, купуй реквізит, разом з музою ховайся від охорони ботанічного саду, годуй комарів, бігай за шпаною що вкрала бюстгальтер, топи спалах разом з позашляховиком! І нехай тебе в цьому не зупиняє “недостатньо дороге обладнання”.
Навіть бюджетні камери нині неймовірно потужні. Найдоступніша модель з поточної лінійки %виробникнейм% технічно більш досконала за топову камеру десятирічної давнини. Але всі шаленіли від тих фото, так?
А що на рахунок фотографій з років… дещо більш віддалених?
Я не знаю на що це фотографувалось. Але початок 80х, навіть в найдорожчому сегменті фотокамер (для Nikon це F2 та F3), це все ще суворі шматки заліза, до яких потрібно шанобливо звертатись на “Ви” і які з усіх (звичних нині) поблажок оператору мали хіба вбудований експонометр та пріоритет діафрагми. Решта – крутіть самі (страшне!).
Але розвиток технологій частенько призводить до ситуацій, коли дилетанти потрапляють в місця де треба бути знаючи хоча б щось. В туризмі це жартома називається “покоління 3G” (Gas, Gore-tex, GPS) і характеризується як безвідповідальним підходом до планування, так і невмінням порадити з нештатними ситуаціями. А потім вони сунуть зимою в гори, маючи при собі лише смартфони з Google Maps та ліхтарик.
Цифрові камери мають дві особливості.
Перша – майже у всіх сюжетах ви отримуєте результат одразу ж після натискання на кнопку спуску. І це неймовірно зручно! Надто якщо ви застали часи плівкової фотографії, коли на той результат треба було чекати з лабораторії. Вкупі з сильно розвиненими програмами автоматизації, порівняно з плівковими камерами, це сильно спрощує процес фотографування. Режим портрет чи макро? А може пляж? А в якому місці заміряти експозицію? Який конверсійний фотофільтр чіпляти??? Тепер всі ці питання вирішують за вас.
Друга – умовна нульова ціна “кадру”. Вже не муляє очі ціна на Fujifilm Provia 100F чи Kodak Ektar 100, можна спокійно натискати на кнопку спуску майже безліч разів (згідно сучасних трендів ви зміните камеру задовго до того як скінчиться ресурс затвору). Але водночас все це сильно розбещує оператора камери. Відучує думати. Він вже не займається аналітикою невдалих кадрів. Не кажучи вже про прокручування в голові майбутнього результату та вмикання фантазії. Він просто крутить крутилки та натискає на кнопочки, аж поки на виході не буде хоч якось прийнятна картинка. Якщо зйомка закінчилася до отримання такого результату, все це засовується в “фотошоп” і крутилки з кнопочками смикаються вже там.
І якщо вже і з “фотошопом” нічого не вийшло…
– шось камера погана, не розкриває мої можливості. Треба би нову купити. Я в рекламі бачив.
Задачі фотографа за останні десятиріччя суттєво не змінились. В 2023, так само як і років 30 тому, він хоче відзняти чарівну незнайомку в кав’ярні, ефектний стрибок в мотокросі або добрячого такого кота. Проте, суттєво змінилась кількість людей, які бажають отримувати фотографії “як в журналі”, без вкладання такої ж кількості ресурсів, як це робить той журнал.
Реклама ж 24/7 обіцяє нечуваної якості фотографії, так?
Тільки купи.
І популярний в нас шлях до мети приблизно наступний:
- побачити гарне фото стрункої юнки, в бікіні від Wicked Weasel, на гірському озері під час світанку
- взнати що це зроблено на Nikon D5 + Nikon AF-S Nikkor 70-200mm f/2,8G ED VR II
- три роки сидіти на гречці але таки купити те саме обладнання
- сфотографувать втомлену життям 50-річну дружину в одягу від zrynka, на фоні облізлого продуктового магазину з Сонцем в зеніті (якщо дружини нема то згодиться і найближчий кущ)
- побачити що шодевр™ (знов) не вдався (обманули, обманщики!11)
- розпочати пошуки нової
дружинитехноцяцьки, щоб наступного разу вже точно шодевр™
Fedosoff:
Як виглядає пересічний коментар під рецептом на кулінарному форумі: готувала все за рецептом, лише замість курки взяла рибу. Замість грибів використала банани, а замість пармезану – бринзу. Вирішила не тушкувати, а відварити (це ж більш корисно). Не солила, але додала на свій смак корицю, ванільний цукор та цибулю. Вийшла повна фігня – взагалі неїстівне, навіть кішка це їсти не стала. Поганий ваш рецепт, автору мінус © ресурс, якого вже нема
Дорогі камери це не про якісь неймовірні можливості чи сюжети. Це про більшу зручність та підвищену надійність, для роботи в складних умовах. Дорожчі камери мають кращу ергономіку, там керування основними функціями просто на корпус винесене. Тепер вам не треба для зміни режиму автофокусу копирсатися в меню, в той час як повз вас пролітає Томі Мякінен. Дорожчі камери краще захищені від пилу та вологи і тепер репортажним фотографам не треба шурхотіти пакетиками як ті коти.
Так, в дорожчих та більш сучасних камерах використовуються більш досконалі технології побудови матриць та зчитування з них сигналу. І в погано освітлених умовах такі камери віддають дещо чистішу картинку. Але, щоб цим скористатися, вам потрібно
- Фотографувати в таких умовах
- Друкувати/переглядати фото в розмірі хоча б як 90х60 і потім з лупою шукати різні негаразди
Але поки основна маса хороших (цікавих, надихаючих) фотографій робиться вдень, переглядається в невеликих розмірах і без лупи, користь з цих технологій отримує лише продавець.
Виключення тут події на зразок Baja Rally, Dakar Rally чи Боярка24, які відбуваються не лише вдень, а і взагалі за доволі суворих умов. От як отримаєте туди акредитацію, тоді й можете починати хвилюватись що ваша камера недостатньо крута.
І, тим часом, розберемо популярні причини оновлюватись, бо в мене скоро електрохарчування™ вимкнуть. Про всяк випадок, нагадую: #russiaisaterroriststate
– Ще більше мегапікселів!
Свого часу це була чи не найголовніша причина продаж нових камер. Та й нині все ще зустрічається, за межами інтернетів та особливо в сфері смартфонів. Цільова аудиторія не знає що таке мегапікселі але чітко розуміє що їх більше ніж минулого разу. Треба купить!
Загалом, поки ви не друкуєте фото хоча б розмірів 90х60 чи не переглядаєте їх на близькому за розмірами екрані телевізора, це не те за чим треба гнатися. Мій перший цифрофотяк їх мав десь 6 і цього цілком вистачало на друк навіть 60*40см. Наступна камера мала тих мегапікселів аж 16 і там я вже один раз надрукував 90х60. І з поточної камери, на 24мп, ми якось друкували банери 200х110.
Що більше мегапікселів то більше ресурсів заліза потрібно на їх зберігання та обробку. Якщо ви з тих диваків хто намагається всю “обробку” зробити під час зйомки то можливо це й не дуже критично. Але абсолютна більшість фотографує на автоматі, після чого витрачає купу часу на виправлення помилок обробку. У випадку комерційних зйомок обробка стає “професійною” (затягується щонайменш на три місяці, а якщо не поб’ють то й на півроку).
– Ще більш кольоровий колір!
Доволі сумнівне покращення, враховуючи що абсолютна більшість користувачів задовольняється й тим що було в попередній камері. А решта все пропускає через сторонній графічний редактор (і фільтри під зіпсовану плівку). На багатьох форумах (там найвибагливіші користувачі) суперечки в кого колір кращий тривають десятиліттями. Оскільки все це хлопці, для яких ідеальним кольором є Міс червень 1986 або якась інша, не менш весела, дівчинка, пошуки Святого Граалю тривають і досі. Через фотографування недопалків, гілок та стін.
Сувора (але неприємна) правда життя полягає в тому що відзняти “хороше кольорове фото” можна не завжди і не всюди. На об’єкт вашої зйомки має падати світло певної яскравості, кольорової температури та чистоти. Найчастіше це сонячне світло але там бувають певні організаційні складнощі. Недарма при зйомці високобюджетного матеріалу професійні (не плутайте з комерційними) фотографи воліють працювати з відповідним обладнанням, а не з люстрами, айфонами в ліхтариках чи китайськими LED-панельками.
Або візьміть необтяжену зайвим одягом гарну дівчинку. Працює завжди.
Йдемо далі.
– Ще вищі показники чутливості!
Загалом, якщо не вдаватися до холівору на тему хто як ту чутливість вимірює на шматочку кремнію (стандартів наразі десь 5, CIPA дозволяє для використання два. Вам який?), набагато важливішим є мінімальне значення яке встановити можна. 100 вже добре. 50 ще краще. А максимальні давно вже прийнятні у всіх, навіть в бюджетних фотокамерах. В крайньому разі фотографуйте не мішень, а щось цікаве. І співвідношення корисної інформації до зерна буде не на користь останнього.
– Ще більше кадрів в секунду!11
Чудова можливість забити карту пам’яті ше швидше ніж раніше!
Ви спортивний фотограф? Тоді ви самі знаєте відповідь на це питання.
Ви не займаєтесь зйомками спорту? Будь-яка камера останніх років десь двадцяти має достатню для вас кількість кадрів в секунду.
– Ще більш точний експонометр (100500 датчиків)
Таке собі покращення. Маю плівкового фотяка, Minolta SR-T Super. Це десь 1973 рік. Експозамір там двозонний, так званий “земля/небо” (коли камера в “пейзажному” положенні). Загалом, якщо розуміти що таке вбудований в камеру експонометр (що він вимірює), то навіть така, архаїчна на сьогоднішній день, система, видає прогнозований результат. В сучасних ж камерах тих датчиків не два, а я навіть не знаю скільки тисяч чи мільйонів. А кому цього мало то вже доволі давно в камерах (залежить від моделі) існують системи розпізнавання об’єктів, які експонують кадр в залежності від того що вони там в ньому розпізнали. Але принципово нічого не змінюється.
Все це багатство так само міряє яскравість об’єкту в зоні заміру, як і той двозонний замір моєї старенької Мінолти. І так само потребує внесення поправок оператором, враховуючи різні світловідбиваючі властивості матеріалів. А ви знаєте яку поправку до заміру експозиції вимагає ваша долонька (помита)?
Хочете радикально змінити свій підхід до вимірювання експозиції? Купіть зовнішній експонометр і почніть вимірювати освітленість об’єкту.
– Автофокус. Ще більш автофокусний/більше точок АФ.
Загалом, це доволі суттєва причина оновлюватись. Якщо:
а) ваша поточна камера анонсована років з 10+ тому
б) ви репортажний фотограф з високим рівнем відповідальності (провтикав кадр – мінус купа баксів)
Хороший автофокус сильно полегшує процес полювання. Але це у випадку стрибка бодай через 2+ покоління техніки та якщо знімати щось дійсно рухливе. Ні, не равликів. І ні, не черепашок. Бо, знов ж таки анекдоти з технофорумів: прибічники теоретичної фотографії якось тестували автофокус Nikon D4s (на той час він був новинкою) то на паркані, то на кущах. І їм не подобався результат.
Те ж саме з точками автофокусу. Колись, в часи дзеркальних камер, це було проблемою. Абсолютна більшість тих точок була скупчена в центрі і серйозно впливала на можливості кадрування. Але, якщо ви фотографували щось дуже рухливе, це таки покращувало результати. Нині, в часи бездзеркалок, точки АФ розкидані по всій матриці і в такій кількості що вистачить будь-кому.
Загалом, якщо ж в списку ваших акредитацій відсутній Red Bull Rampage, сохнути за новим автофокусом неконструктивно. Краще нарешті навчитися користуватися тим що є. Або взагалі відкрити для себе ручний режим фокусування.
– Ми покращили ергономіку (пересунули одну кнопку на 2мм вбік)
Доволі сумнівна причина оновлюватись. Справжнє покращення ергономіки спостерігається тільки у випадку придбання камер старших (дорожчих) серій. Частково пов’язано з тим що бюджетні рішення орієнтовані на початківців, а там що простіше інструмент то прогнозованіший результат. І купа різного потрібного там захована в програмному меню. Хочете мати різні цікаві штуки на кінчиках пальців? Готуйтеся переходити на рівень вище. А краще на два.
– Захист від поганих погодних умов
Доволі популярна дисципліна в олімпіаді “в який уявний блудняк я б заліз, якби не боявся з дому вийти”. Кожен її учасник спить і бачить себе відважно знимкуючим Годзиллу, знаходячись в епіцентрі ядерного вибуху під кислотним дощем. І поруч ше космодесант десантується зі свох літаючих цеглин і захоплююче піу-піу такий.
Але оскільки то страшно то мама не пускає, подібних фотографій все ще ні в кого нема.
Якось я був учасником веселої ситуації на форумі про фотографію, в якій один з учасників доволі агресивно волав що “одинички Canon” (лінійка камер для суворого репортажу) це от прям топ, 11 з 10 і взагалі вічне. А решта фотячків, ті що простіші та дешевші, це одноразові дитячі іграшки. Але пан мав досвід (і пан старий троль), мав час та натхнення! І вже за два повідомлення:
а) виявилося що той суворий фотограф свою одиничку на вулицю практично не виносить, фотографує вдома кота, квіти на балконі та пейзаж з вікна
б) мене додали в чорний список
А тепер життєві моменти.
Від якогось слабонького дощику та пилу камера без браку (халепки у всіх трапляються, це життя) і так трохи захищена. Якщо спеціально не топити її у ванній то з нею нічого не буде.
У випадку помірного дощу чи пилу нічого доступніше за сидіння вдома звичайний пакет з супермаркету (не брендований) ще не придумали. Навіть на чемпіонатах світу, чуваки, в яких нема асистента з парасолькою, не соромляться замотувати в пакети ті суворі репортажні камери. То ж що заважає вам?
А найбільше розчарування для диванних фахівців полягає в тому що захист той не вічний. І камеру (і відповідні об’єктиви) доведеться регулярно тягати в сервіс на обслуговування. Інакше це ті ж самі ризики що й для звичайних камер і за що ти платив такі гроші?
Зрештою, частенько найцікавіші фото зроблені найдешевшими камерами. Просто тому що їх не так шкода.
Різноманітний вторинний функціонал
Тут може бути все що завгодно (вбудований HDR-функціонал, GPS-теги, виклик таксі, милий мотузок на шию) і причини оновлюватися будуть суто індивідуальні.
Наприклад, я змінив Nikon D40 на Nikon D5100 від того що старі (механічні) об’єктиви значно дешевші за сучасні і все ще видають пристойну картинку. Але через маленький оптичний видошукач D40 працювати з ними не дуже зручно (і відома всім ніконістам зелена лампочка не завжди допомагає). А екран на задній панелі D5100 не лише більший, там ше й була можливість збільшувати обраний фрагмент кадру! Взагалі, я збирався брати D3100 але натрапив на якусь акцію і D5100 (теж саме, але екранчик крутиться) став помітно цікавішим.
Наступне оновлення “почалося” після придбання Nikon AF-S 85/1.8G, який не дуже хотів товаришувати з моїм D5100. На частині точок фокусування виходив фронт-фокус, на інших бек-фокус. А от придбаний раніше Nikon AF-S 35/1.8G фокусувався прекрасно. Оскільки в D5100 відсутній механізм калібрування, а в моєму місті відсутні сервіси (та й виправити це можна лише для однієї точки), я десь два роки користувався цим об’єктивом переважно як неавтофокусним. Але в мене з близьким фокусним вже був Nikkor-P 105/2.5 Ai’d (ото я 85/1.8 купував наче йому на заміну), який так само фокусувався вручну але був набагато дешевшим. А потім на Nikon 85/1.8 знайшовся покупець, на камері якого він працював ідеально. З часом я розпродав все що мав системного від Nikon і, придбавши Fujifilm X-T20, остаточно перейшов на бездзеркальні камери. До того я мав Olympus E-PM2, як маленьку камеру на кожен день, і мені страшенно подобалась ідея що фронт/бек-фокус на камерах цього типу принципово неможливий. Ну я й інші приємності розпробував. Перегляд майбутнього кадру в реальному часі, короткі робочі відрізки, фокус-пікінг (це для некромантів). А у випадку X-T20 свою роль зіграв ше й дизайн під класичні плівкові камери і спроби Fujifilm перенести кольори з плівки в цифру.
– Тільки купи! І будеш фотографувать як %фотографнейм%
Напряму це ніколи не оголошують але між рядків ця думка сяє яскравіше ніж тисяча сонць.
Хлопці (і дівчата. Хоча в дівчат загалом в цих питаннях трохи більше клепок в голові), я вас дещо розчарую.
Щоб фотографувать як %фотографнейм%, вам потрібно мати… Постійний доступ до тих самих сюжетів як у %фотографнейм%. А яка там камера (чи об’єктив) не так вже й важливо.
Ну тобто якщо вас мотивують через роботи Девіда Нотона то вам не про 5D треба мріяти. А про те як хоча б раз в житті прокинутися задовго до світанку… Десь в Індонезії (Карпати цілком підходять теж).
Підбивають на новенький 85/1.2 чи 105/1.4, світлинами Ани Діас? Бажаю вдачі, сидячи на технофорумах, спочатку знайти струнких, доглянутих, дівчат, а потім вмовити їх кудись з вами поїхати.
Намагаються продати нову цяцьку через фотографії Ентоні Скотта? Знов ж таки, мріємо не про D5, а заводимо собі бодай одного неуявного товариша з гарним мотоциклом. І проконтролюйте щоб той товариш мав повний комплект мотозахисту!
Інформація для роздумів, яку рекламщики намагаються не афішувати, а їх цільова аудиторія за неї навіть не здогадується: абсолютно всі крутезні фотографії минулих часів (Челленджер, Валентино Россі, Сінді Кроуфорд і так далі) були відзняті камерами, які набагато простіші за сьогоднішні. Відзняті якісно, відзняті так що це годиться на рекламу навіть сьогодні.
Домашнє завдання: чому так?
Айфон став “крутим камерафоном, що робить найкращі фото” зовсім не тому що там були задіяні якісь надсучасні технології. Айфон став “найкращим в світі камерафоном” тому що він з самого початку позиціонувався як гаджет для “успішних” людей. Режисерів, музикантів, письменників, художників і так далі. Це тепер айфон в кожного другого школяра на районі (та й технології підтягнулись). Починалася вся ця історія дещо інакше.
А в успішних людей і “помітне життя”, ну, ненайгірше. Море, сонце, вітрильник. Тропічні острови. І якою саме штуковиною ви будете це фіксувати не має великого значення. Але зручніше коли вона маленька і вміє в соцмережі.
Мій уявний товариш з анонімного форуму якось написав:
«Не намагайся грати в ігри для багатих та утриманок, якщо в тебе нема багатств і утримувати тебе нікому. При цьому, зверни увагу, я не кажу що вони бездарі чи ще щось. Просто забезпечені за тиждень задовбаються фотографувати, викинуть камеру і повернуться до обговорення своїх тусовок та автомобілів. А ти всі гроші в камеру вклав і тепер не знаєш що з нею робити.
Я на днях на роботу їхав, – красивущий туман стояв, дерева просто тонули в ньому. Був би я багатим неробою – написав би кільком моделям і з першою ж набомбив би в лісі гору суперових кадрів. Але вгадай що я зробив? Саме так, доїхав до роботи, обматюкав вівцю на теслі що мене підрізала, запаркувався і пішов бути клоуном у пі*арасів свої 8 годин плюс обід».
Відомий фотограф Джим Річардсон якось сказав наступне:
«Якщо ви хочете стати трохи кращим фотографом ніж сьогодні, ви маєте стояти перед більш цікавими речами ніж сьогодні».
А якщо ви представник “технічних хобі” то взагалі варто згадати за старе правило програмування: “сміття на вході, сміття на виході”.
Нагадати вам як з доволі сумнівного об’єктиву Геліос 40-2 зробили легенду?
Все доволі просто. На нього почали фотографувати
- гарних
- не дуже одягнених
- іноді навіть зовсім не вдягнених
дівчат. І сумлінно публікувати результати не тільки лиш всюди.
І все. Вибухове зростання популярності. Феєричне зростання цін.
І всім було начхати на його роздільну здатність, на аберрації та інші, популярні серед техноспільнот, слова.
Що характерно, весь цей двіж спостерігався виключно серед тих в кого в портфоліо лише безкінечні тести на мішенях. Хто мав що фотографувати то відреагували на цей цирк доволі мляво. Ну об’єктив. Доволі посередній. Незручний. Яскраво виражений спецефект, одна штука. І що?
Але для багатьох цей об’єктив став чимось на зразок світла в кінці тонелю. От тільки купи, всі дівчата тобі дадуть (себе пофотографувати)!
І народ купував. Аж бігом. За кілька років ціна з 20-30 доларів піднялася до 700-1000.
А потім то світло в тунелі перетворилося на товарняк що летить назустріч.
Після отримання в тремтячі руці такого жаданого об’єктиву, люди іноді вже ввечері починали здогадуватися що нових сюжетів для зйомки в них все ще нема. І особливо в них нема отих гарних та оголених дівчат, які, власне, й продавали об’єктив.
А ти всі гроші вже витратив. І починав напружено метикувати як би ото їх тепер повернути, бажано не сильно втративши в кількості. Цей кругообіг скла та заліза доволі легко відслідковувався, – кожен об’єктив має свій серійний номер. А перед тим як щось продавати є хорошою традицією додати фото товару з усіх боків.
Люди, які все це закрутили, зіграли на тому що пересічний відвідувач фотофоруму, по-перше, хлопець, а по-друге гарних дівчат бачить тільки в телевізорі.
При тих сумах що за Геліос 40-2 просили, будь-який об’єктив, навіть найдоступніші всім кітові, можна було вивести в категорію “еротичного”, просто скориставшись послугами комерційних фотомоделей.
Тим часом, веселі дівчата, в самісінькій лише спідній білизні, завоювали інстаграм, маючи під руками тільки поганенькі камери смартфонів. В них не було навіть грошей на одяг!
Мені ютуб якось почав заносити в стрічку ролики на тему “як зробити вдалий портрет в негарній локації”. Переглянув я їх десь три (про парковку, бібліотеку та магазин) і от вам тамошній секрет, без реклами, смс та реєстрації. Приваблива, жвава, дівчина. Якщо маєте таку під боком, буде вам той “вдалий портрет” де завгодно.
Після цього я написав в конференцію життєзлам, що «дозволяє суттєво заощадити на апгрейдах:
- Робимо кадр на наявне обладнання
- Видаляємо метадані. Це обов’язкова умова, без якого магія не працює.
- Публікуємо фото на улюблений форум чи де ви там страждаєте
Успішно видавав фото з Nikon D40 за фото з Nikon D700 та фото з CMOS-матриць як з CCD. А зображення з Meopta Openar 40/1.8 було охарактеризоване як щось “благородне, цейсівське”.
І всьо. Тепер ви гордий власник дорогої (сучасної, модної і так далі) камери. Головологія™. Якщо ви читали Террі Пратчетта.
На заощаджені грошики можна взяти напрокат гарне дівча, відвезти його в гори і перетворити таким чином свою простеньку камеру аж в середній формат! А якщо це дівча ше й роздягнути, кількість заощаджених на обладнанні грошів просто не вміщається в моїй голові!».
Так що бери, анонімусе, будь-яке обладнання (яке є!) в одну жменю, приємну подругу в іншу жменю і вези то все в поля на світанку.
Добрих кадрів!
Якщо вам сподобалось, закиньте трохи потенційно заощаджених гривенів на потреби ЗСУ. Дякую!